Depuis les années 1990, l’Ukraine s’est lancée dans un processus de réformes touchant tous les secteurs de lasociété. Dans les universités, de nouvelles approches pédagogiques pour l’ « amélioration » de l’enseignement dufrançais ont été mises en place. Dans ce mouvement, un projet de rénovation a été développé par l’Attaché deCoopération Pour le Français et une vingtaine de départements et filières de français. Quels ont été les impacts decette rénovation au sein des universités ukrainiennes? À partir d’une enquête de terrain, mettant en lumière lespratiques d’enseignement et les représentations sociolinguistiques des acteurs de l’enseignement-apprentissagedu français, cette recherche tente de mieux comprendre les diverses dynamiques à l’oeuvre. Elle se pencheessentiellement sur les transformations de l’enseignement supérieur et la diffusion de la langue française. Aprèsune explicitation de la démarche épistémologique et méthodologique retenue, une problématisation du contexteukrainien est proposée autour de la question du plurilinguisme au sein de la société et au sein du système éducatif.L’attention est portée ensuite sur le développement de l’enseignement du français. Ce travail de contextualisationpermet, d’une part, de dégager les éventuelles tensions qui entourent et constituent la rénovation del’enseignement du français, et, d’autre part, d’envisager des pistes sociodidactiques répondant mieux aux besoinsdes universités ukrainiennes / Since the 1990s, Ukraine was involved in a process of reform in all sectors of the society. Universities put intopractice new pedagogical approaches to “improve” French teaching. As a result, a renewal of French teaching wasdeveloped by the Attaché of Cooperation for the development of French language and twenty branch departments.Which were the impacts of this renewal of French teaching in the Ukrainian universities? In the scope of a fieldstudy, we observed and reviewed teaching practices and sociolinguistic representations of the actors in theteaching and learning French language. By this way, we strive to better understand the various dynamics whichcontribute to the development of teaching and learning French language in Ukrainian universities. This study willfocus mainly on the transformations of higher education and the diffusion of French language. First, we will explainthe epistemological and methodological framework. Then, we will question the Ukrainian context in order tounderstand specifities related to plurilinguism in society and in the educational system. On the one hand, we willidentify the possible tensions already existing or emerging from this renewal. On the other hand, we will considerhow teaching French could be contextualized in Ukrainian universities in order to answer the needs of Ukrainianuniversities / В 1990 році Україна почала процес реформ в усіх сферах суспільства. В університетах, були введені новіпедагогічні підходи для « покращення» викладання французької мови. З цією метою, Аташе з питаньспівробітництва в галузі французької мови Посольства Франції в Україні спільно з двадцятьмафранцузькими кафедрами було розроблено проект оновлення викладання французької мови. Якими булинаслідки цього проекту в українських вузах? На базі проведеного анкетування, ми проаналізували процесвикладання, а також соціолінгвістичного відображення учасників процесу викладання та вивченняфранцузької мови, прагнучи краще зрозуміти динаміку процесів, які відбуваються. В цій роботі спершуйдеться про перетворення вищої освіти та поширення французької мови в Україні. Після описуепістемологічного та методологічного підходів, використаних у дослідженні, особливості українськогоконтексту примушують нас зосередитися навколо питань плюрилінгвізму у суспільстві та в системі освіти.Далі увага фокусується на розвитку викладання французької мови. З одного боку, ця робота допомагаєпроаналізувати ці питання у контексті, виявити можливі труднощі, які виникають у процесі oновленнявикладання французької мови, а з іншого боку, розглянути соціодидактичні підходи, які найкращевідповідають потребам українських ВУЗів

This study focuses on mediated representations of Europe during Euromaidan and the subsequent Ukraine–Russia crisis, analysing empirical material from Ukraine, Poland and Russia. The material includes articles from nine newspapers, diverse in terms of political and journalistic orientation, as well as interviews with journalists, foreign policymakers and experts, drawing also on relevant policy documents as well as online and historical sources. The material is examined from the following vantage points: Michel Foucault’s discursive theory of power, postcolonial theory, Jürgen Habermas’s theory of the public sphere, Pierre Bourdieu’s field theory, Jacques Derrida’s hauntology and Ernesto Laclau’s concept of the empty signifier. The methods of analysis include conceptual history (Reinhart Koselleck), critical linguistics and qualitative discourse analysis (a discourse-historical approach inspired by the Vienna school) and quantitative content analysis (in Klaus Krippendorff’s interpretation). The national narratives of Europe in Ukraine, Russia and Poland are characterised by a dependence on the West. Historically, these narratives vacillated between idealising admiration, materialist pragmatics and geopolitical demonising. They have been present in each country to some extent, intertwined with their own identification. These discourses of Europe were rekindled and developed on during Euromaidan (2013–2014). Nine major Ukrainian, Russian and Polish newspapers with diverse orientations struggled to define Europe as a continent, as the EU or as a set of values. Political orientation defined attitude; liberal publications in all three countries focused on the positives whereas conservative and business newspapers were more critical of Europe. There were, however, divergent national patterns. Coverage in Ukraine was positive mostly, in Russia more negative and the Polish perception significantly polarised. During and after Euromaidan, Ukrainian journalists used their powerful Europe-as-values concept to actively intervene in the political field and promote it in official foreign policy. This was enabled by abandoning journalistic neutrality. By comparison, Russian and Polish journalists were more dependent on the foreign policy narratives dispensed by political elites and more constrained in their social practice. / Denna studie undersöker hur Europa framställs i medier under Euromajdan och den efterföljande ukrainska-ryska krisen genom att analysera empiriskt material från Ukraina, Polen och Ryssland. Materialet omfattar artiklar från nio tidningar med olika politisk och journalistisk orientering samt intervjuer med journalister, diplomater och utrikespolitiska experter. I analysen ingår även relevanta politiska dokument, historiska texter och webbkällor. Materialet studeras utifrån en kombination av olika teoriperspektiv: Michel Foucaults diskursiva maktteori, postkolonial teori, Jürgen Habermas offentlighetsteori, Pierre Bourdieus fältteori, Jacques Derridas ”hauntology” och Ernesto Laclaus begrepp ”empty signifier”. Analysmetoderna omfattar begreppshistoria (Reinhart Koselleck), kritisk lingvistik samt kvalitativ diskursanalys (diskurshistorisk metod inspirerad av Wienerskolan) och kvantitativ innehållsanalys (i Klaus Krippendorffs tolkning). Historiskt karakteriseras Europaberättelserna i de tre länderna av det starka beroendet av Västeuropa, vilket reaktivt leder till perioder då Väst förkastas. Berättelserna rör sig mellan tre huvudpoler: idealiserande beundran, materialistisk pragmatism och geopolitisk demonisering. De är inte fast knutna till ett visst land utan har i skiftande grad varit närvarande i dem alla. Dock har svagare aktörer haft en idealiserande tendens eftersom Europa uppfattas som en källa till viktiga teknologier och moderna samhällsfunktioner. Författare i alla tre länderna hade svårigheter att definiera Europas gränser och eftersom detta problem kopplades till ländernas egna nationella identifikation brukar europeiskhet konstrueras som en våg som successivt försvagas ju vidare den sprids mot öster från sitt epicentrum någonstans i Nordvästeuropa. Dessa berättelser har reaktiverats och vidareutvecklats under 2013–2014. I de analyserade tidningarna uppfattas Europa ofta som en kontinent (främst i Polen) eller identifieras med EU (särskilt i Ryssland och Ukraina), men det är också vanligt att använda Europa som uttryck för en uppsättning värden (mindre vanligt i Polen och mest vanligt i Ukraina). Ideologiskt fokuserar de liberala tidningarna i alla tre länderna positiva värden medan konservativa tidningar och finansblad associerar Europa med negativa vär- den. Bland de positiva värdena dominerar de humanistiska i de ukrainska tidningarna och de rationalistisk-teknokratiska i det ryska urvalet. Den ukrainska pressen har mest positiv bevakning av Europas framgångar medan den ryska pressen innehåller mest av negativ bevakning där Europa ses som fiende och förlorare. Ukrainska och ryska diskurser skiljer sig mycket åt i frågan om det egna landet bör genomföra europeiska reformer (Ukraina) eller ej (Ryssland). Den polska bevakningen polariseras mellan positiva och negativa värden. Under och efter Euromajdan använde ukrainska journalister det kraftfulla begreppet om värdenas Europa för att intervenera i det politiska fältet och rekontextualisera denna Europaberättelse som den officiella utrikespolitikens berättelse. Detta blev paradoxalt möjligt tack vare den svaga professionaliseringen som tillät journalisterna att tillfälligt överge sin journalistiska neutralitet. I kontrast mot Ukraina begränsade Rysslands starka objektivitetsdiskurs journalisterna i deras sociala och politiska praktik. Där var det snarare den officiella politiska diskursen som övertogs och rekontextualiserades av medierna. Polska journalister var osäkra på sitt eget inflytande och arbetade i en cirkelrörelse där diskurser från mediesfären rekontextualiserades i det politiska fältet och omvänt. / Ця студія присвячена медіярепрезентаціям Европи під час Евромайдану та дальшої українсько-російської кризи, аналізуючи емпіричний матеріял з України, Польщі й Росії. Отой матеріял охоплює статті з дев’яти розмаїтих своєю політичною і журналістською орієнтацією газет, а також інтерв’ю з журналістами, дипломатами та експертами зі зовнішньої політики, користаючи при тім із доречних політичних документів, онлайнових та історичних джерел. Матеріял розглянуто з перспективи дискурсивної теорії влади Мішеля Фуко, постколоніяльної теорії, теорії громадськости Юрґена Габермаса, теорії полів П’єра Бурдьє, “hauntology” Жака Дерріди та поняття «порожнього означника» Ернеста Лякляу. Методи аналізу охоплюють історію понять (Райнгарт Козелек), критичну лінґвістику та якісний дискурс-аналіз (дискурсивно-історичний підхід підо впливом Віденської школи) і кількісний контент-аналіз (в інтерпретації Клявса Кріппендорфа). Історично національним наративам Европи у цих трьох країнах притаманна залежність від Заходу, яка також стимулює періоди його відштовхування. Ті наративи вагаються між трьома головними полюсами: захопленого ідеалізму, матеріялістичного прагматизму та геополітичного очорнення. Вони не є винятково притаманними якійсь одній країні і певною мірою присутні в кожній. Проте слабші актори схильні до ідеалізації, бо Европу сприймають за джерело важливого технологічного й соціяльного інструментарію. Авторам в усіх трьох країнах трудно визначити межі Европи, і, тимчасом як ця проблема переплелася була з їхньою власною ідентифікацією, европейськість зазвичай конструйовано на кшталт хвилі, що згасає в міру руху на Схід од епіцентру, розташованого десь ото в Північно-Східній Европі. Оці дискурси посилилися й розвинулися в 2013 – 2014 рр. В аналізованих газетах Европу асоціюють із цілим континентом (найчастіше в Польщі) або з ЕС (у Росії та в Україні), але розповсюджена й схема, де Европу використано на позначення певного набору вартостей, зрідка в Польщі, але найчастіше в Україні. Ідеологічно ліберальні видання в усіх трьох країнах зосереджені на позитивних вартостях, тоді як консервативні та бізнесові газети схиляються до неґативних. Серед позитивних якостей в українських газетах переважають гуманістичні, тоді як раціонально-технократичні типові для російської вибірки. Українська преса має найбільше позитивного висвітлення успішної Европи, а російські газети мають найбільше з усіх неґативного (Европа як ворог чи невдаха). Українські та російські дискурси найдужче різняться щодо того, чи своя країна мусить здійснювати европейські реформи (Україна) а чи ні (Росія). Польське висвітлення розривається межи позитивними а негативними вартостями. Під час та після Евромайдану українські журналісти використали впливове поняття Европи яко гуманістичних вартостей, щоб активно втрутитися в політичне поле й реконтекстуалізувати цей наратив Европи як офіційний наратив зовнішньої політики держави. Цьому парадоксально сприяла слабка професіоналізація, що дозволяє іґнорувати вимогу неупереджености. Порівняно з цим, потужний дискурс газетярської об’єктивности в Росії стримує журналістів у репертуарі соціяльної дії, відтак то радше медії реконтекстуалізують офіційний дискурс. Польські ж газетярі, непевні щодо власного впливу, працюють у замкненому колі, де політичне поле реконтекстуалізує наративи медіясфери і навпаки.

Le présent travail est consacré à l’étude des représentations sociales des personnalités politiques ukrainiennes dans le discours médiatique français à partir de la "Révolution orange" de novembre - décembre 2004 jusqu’à mai 2009. Cette thèse doctorale s’inscrit dans une multitude de recherches sur les représentations interculturelles à visée pluridisciplinaire menées à ce jour en France et en Ukraine et peut être définie comme une étude d’un cas isolé. Le corpus de référence recensé comprend deux types de supports médiatiques, les articles de presse nationale quotidienne et hebdomadaire (1292) ainsi que les extraits des émissions télévisées des principales chaînes hertziennes françaises (605) se référant à Viktor IANOUKOVYTCH, Président de l’Ukraine en exercice, Viktor IOUCHTCHENKO, ex-Président ukrainien, et Ioulia TYMOCHENKO, ex-Première ministre ukrainienne. L’analyse de la sémiotisation médiatique de ces personnalités politiques ukrainiennes auparavant inconnues en France s’appuie sur l’étude quantitative (lexicométrique) et qualitative (analyse lexicographique, sémantique, stylistique et contextuelle, interprétation linguistique et culturelle) des éléments de l’imaginaire collectif des Français tels que les représentations, les stéréotypes, les symboles, les emblèmes et les mythes, se traduisant au niveau discursif par des unités lexicales figées. / The present paper examines the social representations of the Ukrainian political leaders in the French media discourse from the "Orange revolution" of November-December 2004 till May 2009. This doctoral thesis integrates a multitude of interdisciplinary researches on intercultural representations conducted at present in France and in Ukraine and can be defined as a study of an isolated case. The assembled corpus of reference comprises two types of media, the articles of national daily and weekly press (1292) as well as the extracts of television broadcast (605) referring to Viktor Yanukovych, the incumbent President of Ukraine, Viktor Yushchenko, the former Ukrainian President, and Yulia Tymoshenko, the former Prime minister of Ukraine. The analysis of media semiotisation of these Ukrainian political leaders formerly unknown in France is based on the quantitative (lexicometric) and qualitative study (lexicographic, semantic, stylistic, context analysis, linguistic and cultural interpretation) of the elements of the French picture of the world such as representations, stereotypes, symbols, emblems and myths, verbalized on the discourse level by the fixed lexical units. / Дане дисертаційне дослідження є спробою проведення комплексного міждисциплінарного аналізу міжкультурних репрезентацій українських політиків у французьких медіа у період з помаранчевої революції листопада-грудня 2004 року по травень 2009 року. Дана робота вписується в ширше коло досліджень міжкультурної комунікації, що в наш час проводяться як в Україні, так і у Франції.. Матеріалом дослідження послугували два типи вибірок, які увійшли до нашого корпусу: статті з щоденних та щотижневих видань французької національної преси (1292) та уривки телевізійних програм (605), де в тій чи іншій мірі фігурують постаті діючого Президента України В.Ф. Януковича, колишнього Президента України В.А. Ющенка та колишнього Прем’єр-міністра України Ю.В. Тимошенко. Вивчення медійної семіотизації вищеназваних українських політичних лідерів, до недавнього часу маловідомих у Франції, спирається на кількісний (лексикометричний) та якісний аналіз (аналіз словникових дефініцій, семантичний, стилістичний, контекстуальний аналіз, лінгвокультурологічна інтерпретація) таких елементів колективного уявлюваного французів, як репрезентація, стереотип, символ, емблема та міт, вираженим на дискурсивному рівні за допомогою стійких лексичних одиниць.