This study focuses on mediated representations of Europe during Euromaidan and the subsequent Ukraine–Russia crisis, analysing empirical material from Ukraine, Poland and Russia. The material includes articles from nine newspapers, diverse in terms of political and journalistic orientation, as well as interviews with journalists, foreign policymakers and experts, drawing also on relevant policy documents as well as online and historical sources. The material is examined from the following vantage points: Michel Foucault’s discursive theory of power, postcolonial theory, Jürgen Habermas’s theory of the public sphere, Pierre Bourdieu’s field theory, Jacques Derrida’s hauntology and Ernesto Laclau’s concept of the empty signifier. The methods of analysis include conceptual history (Reinhart Koselleck), critical linguistics and qualitative discourse analysis (a discourse-historical approach inspired by the Vienna school) and quantitative content analysis (in Klaus Krippendorff’s interpretation). The national narratives of Europe in Ukraine, Russia and Poland are characterised by a dependence on the West. Historically, these narratives vacillated between idealising admiration, materialist pragmatics and geopolitical demonising. They have been present in each country to some extent, intertwined with their own identification. These discourses of Europe were rekindled and developed on during Euromaidan (2013–2014). Nine major Ukrainian, Russian and Polish newspapers with diverse orientations struggled to define Europe as a continent, as the EU or as a set of values. Political orientation defined attitude; liberal publications in all three countries focused on the positives whereas conservative and business newspapers were more critical of Europe. There were, however, divergent national patterns. Coverage in Ukraine was positive mostly, in Russia more negative and the Polish perception significantly polarised. During and after Euromaidan, Ukrainian journalists used their powerful Europe-as-values concept to actively intervene in the political field and promote it in official foreign policy. This was enabled by abandoning journalistic neutrality. By comparison, Russian and Polish journalists were more dependent on the foreign policy narratives dispensed by political elites and more constrained in their social practice. / Denna studie undersöker hur Europa framställs i medier under Euromajdan och den efterföljande ukrainska-ryska krisen genom att analysera empiriskt material från Ukraina, Polen och Ryssland. Materialet omfattar artiklar från nio tidningar med olika politisk och journalistisk orientering samt intervjuer med journalister, diplomater och utrikespolitiska experter. I analysen ingår även relevanta politiska dokument, historiska texter och webbkällor. Materialet studeras utifrån en kombination av olika teoriperspektiv: Michel Foucaults diskursiva maktteori, postkolonial teori, Jürgen Habermas offentlighetsteori, Pierre Bourdieus fältteori, Jacques Derridas ”hauntology” och Ernesto Laclaus begrepp ”empty signifier”. Analysmetoderna omfattar begreppshistoria (Reinhart Koselleck), kritisk lingvistik samt kvalitativ diskursanalys (diskurshistorisk metod inspirerad av Wienerskolan) och kvantitativ innehållsanalys (i Klaus Krippendorffs tolkning). Historiskt karakteriseras Europaberättelserna i de tre länderna av det starka beroendet av Västeuropa, vilket reaktivt leder till perioder då Väst förkastas. Berättelserna rör sig mellan tre huvudpoler: idealiserande beundran, materialistisk pragmatism och geopolitisk demonisering. De är inte fast knutna till ett visst land utan har i skiftande grad varit närvarande i dem alla. Dock har svagare aktörer haft en idealiserande tendens eftersom Europa uppfattas som en källa till viktiga teknologier och moderna samhällsfunktioner. Författare i alla tre länderna hade svårigheter att definiera Europas gränser och eftersom detta problem kopplades till ländernas egna nationella identifikation brukar europeiskhet konstrueras som en våg som successivt försvagas ju vidare den sprids mot öster från sitt epicentrum någonstans i Nordvästeuropa. Dessa berättelser har reaktiverats och vidareutvecklats under 2013–2014. I de analyserade tidningarna uppfattas Europa ofta som en kontinent (främst i Polen) eller identifieras med EU (särskilt i Ryssland och Ukraina), men det är också vanligt att använda Europa som uttryck för en uppsättning värden (mindre vanligt i Polen och mest vanligt i Ukraina). Ideologiskt fokuserar de liberala tidningarna i alla tre länderna positiva värden medan konservativa tidningar och finansblad associerar Europa med negativa vär- den. Bland de positiva värdena dominerar de humanistiska i de ukrainska tidningarna och de rationalistisk-teknokratiska i det ryska urvalet. Den ukrainska pressen har mest positiv bevakning av Europas framgångar medan den ryska pressen innehåller mest av negativ bevakning där Europa ses som fiende och förlorare. Ukrainska och ryska diskurser skiljer sig mycket åt i frågan om det egna landet bör genomföra europeiska reformer (Ukraina) eller ej (Ryssland). Den polska bevakningen polariseras mellan positiva och negativa värden. Under och efter Euromajdan använde ukrainska journalister det kraftfulla begreppet om värdenas Europa för att intervenera i det politiska fältet och rekontextualisera denna Europaberättelse som den officiella utrikespolitikens berättelse. Detta blev paradoxalt möjligt tack vare den svaga professionaliseringen som tillät journalisterna att tillfälligt överge sin journalistiska neutralitet. I kontrast mot Ukraina begränsade Rysslands starka objektivitetsdiskurs journalisterna i deras sociala och politiska praktik. Där var det snarare den officiella politiska diskursen som övertogs och rekontextualiserades av medierna. Polska journalister var osäkra på sitt eget inflytande och arbetade i en cirkelrörelse där diskurser från mediesfären rekontextualiserades i det politiska fältet och omvänt. / Ця студія присвячена медіярепрезентаціям Европи під час Евромайдану та дальшої українсько-російської кризи, аналізуючи емпіричний матеріял з України, Польщі й Росії. Отой матеріял охоплює статті з дев’яти розмаїтих своєю політичною і журналістською орієнтацією газет, а також інтерв’ю з журналістами, дипломатами та експертами зі зовнішньої політики, користаючи при тім із доречних політичних документів, онлайнових та історичних джерел. Матеріял розглянуто з перспективи дискурсивної теорії влади Мішеля Фуко, постколоніяльної теорії, теорії громадськости Юрґена Габермаса, теорії полів П’єра Бурдьє, “hauntology” Жака Дерріди та поняття «порожнього означника» Ернеста Лякляу. Методи аналізу охоплюють історію понять (Райнгарт Козелек), критичну лінґвістику та якісний дискурс-аналіз (дискурсивно-історичний підхід підо впливом Віденської школи) і кількісний контент-аналіз (в інтерпретації Клявса Кріппендорфа). Історично національним наративам Европи у цих трьох країнах притаманна залежність від Заходу, яка також стимулює періоди його відштовхування. Ті наративи вагаються між трьома головними полюсами: захопленого ідеалізму, матеріялістичного прагматизму та геополітичного очорнення. Вони не є винятково притаманними якійсь одній країні і певною мірою присутні в кожній. Проте слабші актори схильні до ідеалізації, бо Европу сприймають за джерело важливого технологічного й соціяльного інструментарію. Авторам в усіх трьох країнах трудно визначити межі Европи, і, тимчасом як ця проблема переплелася була з їхньою власною ідентифікацією, европейськість зазвичай конструйовано на кшталт хвилі, що згасає в міру руху на Схід од епіцентру, розташованого десь ото в Північно-Східній Европі. Оці дискурси посилилися й розвинулися в 2013 – 2014 рр. В аналізованих газетах Европу асоціюють із цілим континентом (найчастіше в Польщі) або з ЕС (у Росії та в Україні), але розповсюджена й схема, де Европу використано на позначення певного набору вартостей, зрідка в Польщі, але найчастіше в Україні. Ідеологічно ліберальні видання в усіх трьох країнах зосереджені на позитивних вартостях, тоді як консервативні та бізнесові газети схиляються до неґативних. Серед позитивних якостей в українських газетах переважають гуманістичні, тоді як раціонально-технократичні типові для російської вибірки. Українська преса має найбільше позитивного висвітлення успішної Европи, а російські газети мають найбільше з усіх неґативного (Европа як ворог чи невдаха). Українські та російські дискурси найдужче різняться щодо того, чи своя країна мусить здійснювати европейські реформи (Україна) а чи ні (Росія). Польське висвітлення розривається межи позитивними а негативними вартостями. Під час та після Евромайдану українські журналісти використали впливове поняття Европи яко гуманістичних вартостей, щоб активно втрутитися в політичне поле й реконтекстуалізувати цей наратив Европи як офіційний наратив зовнішньої політики держави. Цьому парадоксально сприяла слабка професіоналізація, що дозволяє іґнорувати вимогу неупереджености. Порівняно з цим, потужний дискурс газетярської об’єктивности в Росії стримує журналістів у репертуарі соціяльної дії, відтак то радше медії реконтекстуалізують офіційний дискурс. Польські ж газетярі, непевні щодо власного впливу, працюють у замкненому колі, де політичне поле реконтекстуалізує наративи медіясфери і навпаки.

No description available.

Text in English, abstract in English, Afrikaans and Northern Sotho / This study examines why post-colonial African states are not able to institutionalise the ideal ethical and democratic societies, given their access to international best practices and the abundance of human and natural resources; why the future of democracy in Africa remains uncertain despite the current efforts at democratisation; if western democracy can be implemented in Africa; why the West is able to produce better systems of governance; why leaders and managers find it daunting to create the kind of society that is inspiring, ethical, immune to bureaucracy, and that possesses excellent economic performance; how leaders, members of the community, bureaucrats, corporate executives and managers can contribute to the realisation of the ethical and ideal African state; and the options for alternative democratic order for the African continent. The inability of post-colonial African states to institute systems and strategies that adequately address the needs and expectations of their citizens has created chaos and anarchy that in some states can be likened to Hobbes state of nature where the weak is at the mercy of the strong and life is nasty, brutish and short. While the West has been largely blamed for playing a significant role in Africa’s inability to effectively manage itself, other theorists criticise African leaders and the community members for their inability to conduct themselves ethically and to implement a constructive and effective system of governance. It is imperative that African states devise adequate means of ethically administering their territories in a manner that meets societal expectations and needs, and in order to avoid intractable socio-political and economic complications. / Hierdie studie ondersoek die redes waarom postkoloniale Afrika-lande nie die ideale etiese en demokratiese samelewings instabiliseer nie, gegewe hul toegang tot internasionale beste praktyke en die oorvloed van menslike en natuurlike hulpbronne; waarom die toekoms van demokrasie in Afrika onduidelik bly ten spyte van die huidige pogings vir demokratisering; as westerse demokrasie in Afrika geïmplementeer kan word; waarom die Weste beter stelsels van bestuur kan lewer; hoekom leiers en bestuurders dit skrikwekkend vind om die soort samelewing wat inspirerend, eties, immuun vir burokrasie is, te skep en wat uitstekende ekonomiese prestasie besit; hoe leiers, lede van die gemeenskap, burokrate, korporatiewe bestuurders en bestuurders kan bydra tot die verwesenliking van die etiese en ideale Afrika-staat; en die opsies vir alternatiewe demokratiese orde vir die Afrika-kontinent. Die onvermoë van post-koloniale Afrika-state om stelsels en strategieë in te stel wat die behoeftes en verwagtinge van hul burgers voldoende aanspreek, het chaos en anargie geskep wat in sommige state vergelykbaar kan wees met Hobbes se toestand van die natuur, waar die swakeling aan die genade van die wat sterk is afhanklik is en die lewe ‘n nare, brutaal en kort lewe is. Terwyl die Weste grotendeels die blaam kry in terme van hul groot bydra in Afrika se onvermoë om homself doeltreffend te bestuur, kritiseer ander teoretici Afrika-leiers en die gemeenskapslede vir hul eie onvermoë om eties op te tree en om 'n konstruktiewe en effektiewe bestuurstelsel te implementeer. Dit is noodsaaklik dat Afrika-state voldoende middele voorsien om hul gebiede eties te administreer op 'n wyse wat voldoen aan maatskaplike verwagtinge en behoeftes, en om onwikkelbare sosio-politieke en ekonomiese komplikasies te vermy. / Thuto ye e lekola mabaka a gore ke eng dinaga tša ka morago ga bokoloneale di sa kgone go hloma dipeakanyo tša maswanedi tša maitshwaro le ditšhaba tša temokrasi, tšeo di filwego phihlelelo go ditiro tše kaonekaone tša boditšhabatšhaba le bontši bja methopo ya semotho le tlhago: ke ka lebaka la eng Bodikela bo kgona go tšweletša mekgwa ye kaone ya pušo; ke ka lebaka la eng baetapele le balaodi ba hwetša go le boima go hlama mokgwa wa setšhaba seo se nago le mafolofolo, maitshwaro, se sa huetšwego ke mokgwa wa pušo wo o diphetho di tšewago ke bahlanka ba mmušo bao ba sa kgethwago, gomme ba na le tiro ye kgahlišago ka ikonomi; ka moo baetapele, maloko a setšhaba, batšeasephetho ba mmušo ba sa kgethwago, malokopharephare a dikoporasi le balaodi ba ka aba mo go phihlelelong ya maitshwaro le naga ya maswanedi ya Afrika; le go dikgetho tša peakanyo ye e hlatlolanago ya temokrasi mo kontinenteng ya Afrika. Go se kgone ga dinaga tša ka morago ga bokoloneale go hlama mekgwa le maano ao a maleba a go bolela ka ga dinyakwa le ditetelo tša baagi ba bona di hlotše tlhakatlhakano le tlhokapušo yeo mo go dinaga tše dingwe e ka bapetšwago le naga ya Hobbes ka tlhago moo mofokodi a lego ka fase ga yo maatla gomme bophelo bo se bose, bo le šoro le go ba bjo bokopana. Mola Bodikela bo pharwa molato kudu mo go bapaleng karolo ye e tšweletšego mo go se kgonego ga Afrika go itaola ka tshwanelo, borateori ba bangwe ba solago baetapele ba Afrika le maloko a setšhaba mo go se kgonego go itshwara gabotse le go phethagatša mokgwa wo hlamilwego gabotse wo o šomago wa pušo. A bonagala gore dinaga tša Afrika di loga maano a makaone a go laola ka tshwanelo dinagadilete tša bona ka mokgwa wo o tla fihlelelago ditetelo tša setšhaba le dinyakwa, le gore go thibelwe go se boelemorago ga dipolotiki tša selegae le tlhakatlhakano ya ikonomi. / Philosophy, Practical and Systematic Theology / D. Litt. et Phil. (Philosophy)

Die Dissertation untersucht mittels Lokalstudien die Massendemokratie der Zwischenkriegszeit im Medium der Praxis von Wahlkämpfen. Sie argumentiert, dass die britische Demokratie bereits in den 1920er Jahren in deutlich stärkerem Maße als die deutsche nach den Prinzipien eines politischen Marktes funktionierte. Während in der hiesigen politischen Kultur Wähler als Individuen von den Parteien umworben wurden, standen sie sich in Deutschland als Großgruppen und feste Anhängerschaften der Parteien als Gegner - und Feinde - entgegen. Das gab der demokratischen Auseinandersetzung in der Weimarer Republik ein kriegerisches Gepräge, im Kontrast zum pragmatisch-spielerischen Umgang mit Konflikt in Großbritannien. Erklären lässt sich dieser Unterschied aus den Traditionen der Eingewöhnung politischer Partizipation in beiden Ländern im Verlauf des 19. Jahrhunderts, die der „Politik“ in Deutschland ein deutlich höheres Gewicht im sozialen Miteinander mitgab als in Großbritannien. Das letztendliche Scheitern der Weimarer Republik an dieser Attributierung des Politischen mit Bedeutung und des Konflikts mit Ernsthaftigkeit, wirft die Frage auf, ob die moderne Demokratie für ihr Bestehen ein gewisses Maß an Gleichgültigkeit benötigt. / The thesis uses local contexts to study mass democracy in the inter-war period in the medium of electioneering practice. It argues that British democracy already followed the logic of a political market in the 1920s, to a much higher degree than was the case in Germany. Whereas parties wooed voters as individuals here, they were rather seen as part of big social groupings in German political culture, standing off against each other as opponents - and as enemies. This gave democratic contests in the Weimar Republic a war-like character, which stood in contrast to the pragmatic and playful way of dealing with conflict in Britain. The difference is explained by the traditions of how political participation had been learned throughout the 19th century in both countries, where the German path had resulted in 'politics' weighing much more heavily on social relations than was the case in Britain. The eventual failure of the Weimar Republic due to the attribution of meaning to everything political, and due to the seriousness of conflict, begs the question of whether modern democracy, to persist, requires a certain amount of disinterest among the electorate.

This diploma thesis examines changes, which the Czech-German Future Fund went through during its almost 20 years of functioning. The first part the author dedicated to theoretical concepts, which shed light on study of the Czech-German Future Fund. These theoretical concepts are reconciliation and public diplomacy. Thereafter are in tis thesis described efforts to compensate victims of National Socialism in Czechoslovakia and in the Czech Republic. This part of thesis is followed by description of the Czech-German Future Fund and its history. Based on this German-Czech Declaration of Mutual Relations and their Future Development of 1997 was the fund's mission to compensate victims of National Socialism, who didn't receive a compensation until then. The fund fulfilled this mission after 10 years of its function and also went through by many changes during almost 10 years of its functioning. The author describes these changes on which is based description of the project policy development of Czech-German Future Fund. After that the diploma thesis concentrates on changes in individual fund project groups, which are supported by the fund. These changes have an impact on financial character of individual project groups, on change of their structure or on change of the place, where are individual...